Щетинистий довгоносик

Систематичне положення. Щетинистий довгоносик (Tanymecus hispidus) належить до ряду твердокрилих (Coleoptera) та родини довгоносиків (Curculionidae). Це спеціалізований шкідник, що найчастіше зустрічається у степових та лісостепових регіонах, де створює серйозні загрози для польових культур у початковий період їх вегетації.

Культури, що пошкоджуються. Шкідник вирізняється широким спектром живлення. Він завдає значної шкоди посівам озимих та ярих зернових культур, кукурудзи, соняшнику, буряків та багатьох інших сільськогосподарських рослин. Найбільшу небезпеку жуки становлять у фазі сходів, коли молоді паростки мають ніжну структуру та обмежену здатність до регенерації.

Біологія та цикл розвитку. Зимують імаго у ґрунті на значній глибині. Навесні, як тільки ґрунт прогрівається до необхідних температур, жуки виходять на поверхню для харчування. Процес відкладання яєць відбувається у ґрунті. Личинки, що з'являються, розвиваються в ризосфері, живлячись корінням, проте основна шкода врожаю завдається саме дорослими особинами під час живлення надземними частинами рослин.

Характер пошкоджень та шкодочинність. Дорослі жуки грубо обгризають листя, що призводить до затримки росту або повної загибелі молодих рослин. Через масове заселення посівів часто спостерігається випадіння значної кількості рослин, що зумовлює нерівномірність посівів. Особливо критичною є ситуація у холодну затяжну весну, коли розвиток культур сповільнюється, а шкідник стає особливо активним.

Заходи захисту. Система заходів включає:

• Застосування високоякісного протруювання насіння системними інсектицидами.
• Дотримання просторової ізоляції між полями, де вирощуються вразливі культури.
• Виконання глибокої зяблевої оранки для знищення місць зимівлі.
• Обприскування посівів дозволеними інсектицидами при перевищенні економічного порогу шкодочинності.