Гнилі бульб картоплі

Гнилі бульб картоплі є групою небезпечних захворювань, що спричиняються комплексом патогенних грибів, бактерій та ооміцетів. Найбільш економічно значущими вважаються суха фузаріозна гниль, фітофтороз, фомоз та різні форми бактеріальних гнилей. Ці збудники здатні проникати в тканини бульб як у період вегетації на полі, так і після збирання врожаю під час тривалого зберігання.

Основною культурою-господарем є картопля, проте патогени можуть вражати й інші пасльонові культури. Інфекція зберігається у ґрунті, на рослинних рештках та безпосередньо у зараженому насіннєвому матеріалі, що робить проблему гнилей актуальною для господарств будь-якого масштабу. Швидкість поширення хвороби залежить від первинного рівня інфекційного фону на полі.

Зовнішні ознаки захворювання різняться залежно від етіології. Сухі гнилі проявляються у вигляді втиснутих плям, шкірка зморщується, а всередині утворюються порожнини, заповнені міцелієм. Мокрі гнилі призводять до повного розкладання тканин бульби, перетворюючи її на слизову масу з різким неприємним запахом. Такі бульби часто стають джерелом вторинної інфекції для здорового посадкового матеріалу в сховищі.

Сприятливими умовами для прогресування гнилей є підвищена вологість повітря та ґрунту, а також температура вище +5...+7°C. Важливим чинником є наявність травм на поверхні бульб, які виникають під час збирання врожаю або через дію шкідників. Погана вентиляція в овочесховищах, яка призводить до утворення конденсату на поверхні картоплі, різко прискорює процес гниття та поширення хвороби між сусідніми плодами.

Шкодочинність гнилей полягає у зниженні товарності продукції та значних втратах валового збору. Для захисту врожаю необхідно впроваджувати комплексні заходи: вирощування стійких сортів, дотримання сівозміни, ретельне сортування перед закладкою на зберігання та дезінфекцію складських приміщень. Важливо також проводити фунгіцидне протруювання насіннєвих бульб перед висадкою для пригнічення первинної інфекції.

• Використання якісного насіннєвого матеріалу.
• Уникнення механічних пошкоджень бульб під час збирання.
• Регулярне провітрювання сховищ для зниження вологості.
• Дотримання просторової ізоляції між ділянками пасльонових.
• Використання біопрепаратів для обробки бульб при закладці.