Пітіозна коренева гниль

Збудником хвороби є ооміцет Pythium ultimum, який є одним із найнебезпечніших ґрунтових патогенів. Хоча його часто класифікують як гриб, він належить до групи ооміцетів і має унікальну здатність до виживання в ґрунті завдяки утворенню стійких ооспор, які можуть зберігати життєздатність протягом багатьох років.

Коло господарів патогена є надзвичайно широким, охоплюючи зернові, бобові, овочеві культури та квіткові рослини. Найбільша вразливість спостерігається на ранніх фазах онтогенезу — під час проростання насіння та формування перших справжніх листків, коли тканини рослини ще не мають достатнього захисного шару.

Основними ознаками ураження є водянистість тканин кореневої системи та основи стебла. Часто спостерігається побуріння корінців, їх відмирання та характерний "запах гнилі". Рослини швидко втрачають тургор, в'януть і гинуть, що призводить до значного зрідження посівів та необхідності проведення повторних посівних робіт.

Факторами, що сприяють спалахам інфекції, є перезволоження ґрунту, низькі температури та висока щільність ґрунту, що погіршує газообмін. Зооспори збудника потребують наявності вільної вологи для пересування, тому в умовах надмірного поливу або частих опадів ризик масового поширення хвороби зростає в геометричній прогресії.

Економічна шкода від Pythium ultimum може бути критичною для агробізнесу через зниження густоти стояння рослин. Для боротьби з хворобою важливо застосовувати комплексний підхід: вибір стійких гібридів, протруювання насіння фунгіцидами системної та контактної дії, а також контроль дренажної системи на полях.

• Якісне протруювання посівного матеріалу.
• Покращення дренажу для усунення застою води.
• Використання біопрепаратів-антагоністів.
• Дотримання просторової ізоляції та сівозміни.