Снігова пліснява

Снігова пліснява, збудником якої є Globisporangium iwayamae, являє собою серйозну загрозу для озимих зернових культур. Це захворювання має специфічну біологічну особливість: патоген розвивається в умовах понижених температур, коли більшість інших грибів перебувають у стані спокою, що зумовлює назву хвороби.

Найбільшої шкоди патоген завдає посівам озимої пшениці, жита та ячменю. Зараження може відбуватися ще восени, проте візуальні прояви хвороби стають помітними лише навесні після танення снігу, коли уражені ділянки поля виглядають як «проплешини» з відмерлими рослинами.

Основними ознаками ураження є поява сірувато-білого нальоту міцелію на листі та вузлах кущення. Тканини рослин стають водянистими та поступово руйнуються, що призводить до відмирання кореневої системи та стебел. Уражені рослини мають пригнічений вигляд, часто не відновлюють вегетацію і згодом гинуть.

Сприятливими умовами для епіфітотійного розвитку є затяжні зими з великою кількістю снігу, що випав на незамерзлу землю. Така ситуація створює стабільний мікроклімат під сніговим покривом, де Globisporangium iwayamae безперешкодно розповсюджується від рослини до рослини через ґрунт та рослинні рештки.

Ефективна стратегія захисту ґрунтується на превентивних агротехнічних заходах:

• Дотримання сівозміни для розриву циклу розвитку збудника.
• Застосування фунгіцидів під час протруювання насіннєвого матеріалу.
• Забезпечення правильного живлення: уникання надмірного азоту перед зимою.
• Своєчасне проведення підживлення для швидкого відновлення вегетації навесні.
• Вибір районованих сортів з високою зимостійкістю та стійкістю до кореневих гнилей.