Ніка

Сорт виведений на Россошанській зональній дослідній станції садівництва А.Я. Ворончихіною від запилення елітного сіянця 59/28 (Очаковська х Тернослива № 1) селекції Куйбишевської дослідної станції садівництва сумішшю пилку відбірних гібридів 54-13 (Ренклод терновий х Ренклод реформа) і 57-46 (Ренклод Ульянищева — вільне запилення) селекції Россошанської зональної дослідної станції садівництва. З 1994 р районізований по Центрально-Чорноземному регіону. Поширений поки слабо, в основному у присадибних садах півдня Воронезької та Бєлгородської і півночі Ростовської областей.

Дерево середньо- або сильноросле, у 15-річному віці до 4 і більше метрів висоти; крона широкоовальна або стовповидна, розкидиста, середньої густоти, із середнім облистянням; кора на штамбі темно-сіра або чорно-сіра, сильно шорстка, поздовжня розтріскуватість середня або сильна, звивистість штамба відсутня або слабка. Чечевички слабопомітні, опуклі, середні або короткі, досить широкі, розташовані із середньою густотою. Пагони зазвичай зігнуті, з досить короткими міжвузлями, у молодому віці бурувато-рожеві на сонці і світло-зелені в тіні, потім стають бурувато-чорними з характерною поздовжньою розтріскуватістю, поздовжні тріщини широкі, забарвлені у світло-коричневий або жовтувато-коричневий колір; по цій характерній смугастості пагонів Ніку дуже легко відрізнити від інших сортів; опушення пагонів густе, зберігається до осені. Вегетативні бруньки конусовидні, із загостреною верхівкою, середні, 4-5 мм завдовжки; генеративні бруньки значно менші, 1,5-2,5 мм, від ширококонусовидних до майже яйцеподібних; і ті, й інші віддалені по відношенню до пагона. Листкова пластинка від видовжено-овальної до видовжено-зворотнояйцевидної, верхівка загострена або довгозагострена, основа від дугоподібної до клиноподібної; 6-10 см завдовжки, 4-6 см завширшки на однорічних пагонах; зверху зелена, блискуча, гола, знизу світло-сірувато-зелена, опушена, особливо по жилках; краї двоїсто-зубчасті, зазубреність середня, консистенція пластинки шкіряста. Черешок 1,5-2 см завдовжки, з 1-2 дрібними залізками, із брудно-бордовою антоціановою забарвленістю, прилистки відсутні. У суцвітті зазвичай 2 квітки, рідше 1 або 3; квітки середні, 25-30 мм в діаметрі, чашоподібні або широкочашоподібні; пелюстки округлі або оберненояйцевидні, гофровані, зімкнуті; маточка значно піднімається над тичинками, тичинки 5-7 мм завдовжки, маточка із зав'яззю 10-12 мм. Квітконіжка 15-20 мм завдовжки, опушена; трубка чашечки дзвінчаста, опушена, чашолистки оберненояйцевидні або округло-овальні, увігнуті, опушені, відгорнуті, значно, майже наполовину коротші за чашечку, довжина чашечки 7-8 мм, чашолистків 4-5 мм; зав'яз маточка гола.

Плід середньою масою 38,5 г, висотою 46 мм, шириною 36 мм, товщиною 37 мм, при невеликому врожаї маса до 50-60 г; видовжено-овальний або овальний, нерівнобічний відносно черевного шва, з боків практично не сплюснутий, верхівка плоду округла, із невеликою ямкою в центрі, основа овальна, іноді трохи витягнута у шийку, воронка дуже вузька і неглибока, черевний шов розвинений слабо, не розтріскується; форма плоду типова для венгерок. Основне забарвлення шкірки зелене, покривна темно-фіолетова, що переходить у тінях в буро-фіолетову, займає при повному дозріванні весь плід; плоди неопушені, густо покриті блакитним восковим нальотом. М'якоть жовто-зелена, при повному дозріванні бурувато-жовта, щільна, при перестиганні м'яка, соковита. Смак солодкий, із невеликою кислотою і легкою терпкістю, дегустаційна оцінка 4,3 бала. Біохімічний склад плодів: 14,6% сухих розчинних речовин; 8,9% цукрів, 1,3% титрованих кислот, 0,6% пектинових речовин, 9,0 мг/100г аскорбінової кислоти. Плодоніжка дуже довга, 22-28 мм, товщиною 1,5-2 мм. Кісточка середньою масою 1,4 г, що становить 3,6% від маси плоду, видовжено-овальна, 22-27 мм завдовжки, 16-17 мм завширшки, верхівка вузькоокругла, основа витягнута або сильно витягнута, спинний шов вузькорозкритий, черевний шов вузький, зі слабким вираженням центрального ребра, бокові ребра слабопомітні, поверхня дрібноямчаста; кісточка лежить у великій порожнині, від м'якоті відокремлюється добре.

Основне призначення плодів — споживання в свіжому вигляді. Вони дають також хороший сік із м'якоттю, джем, варення, але в компотах розварюються. Дозрівання проходить у середній термін, на півдні Центрально-Чорноземної зони в середині серпня.

Цвітіння проходить у середній термін. Сорт самобезплідний, що в окремі роки, коли під час цвітіння стоїть погана погода, перешкоджаюча лету комах, призводить до істотного зниження врожаю. Хорошими запилювачами є Венгерка донецька, Венгерка донецька рання, Ренклод радянський.

У плодоношення дерева, щеплені на сіянцях сливи, вступають на 4-5 рік, скороплодність хороша. Середній урожай за перші 4 роки товарного плодоношення склав 17,1 кг із дерева проти 13,9 кг у контрольного сорту Рекорд. У період повного плодоношення врожай у середньому за 7 років був 22,7 кг/дер. (у Рекорда 22,4 кг/дер.). У найбільш сприятливі роки середній урожай складав 40-45 кг із дерева, окремі дерева давали до 70 кг плодів.

Зимостійкість дерева на півдні Центрально-Чорноземної зони хороша. Середній ступінь підмерзання навіть у найнесприятливіші зими, в тому числі в зиму 1986/87 рр. з абсолютним мінімумом 36,4°, не перевищував 1,4 бала; контрольний сорт Рекорд у цю зиму підмерз на 2,5 бала. Квіткові бруньки більш чутливі до низьких зимових температур: взимку 1978/79 рр. з абсолютним мінімумом -32,2° вимерзло 97,7% квіткових бруньок (у Рекорда 98,6%), взимку 1986/87 рр. загибель склала 54,0% (у Рекорда відповідно 50,4%).

Сорт Ніка показує високу стійкість до основних грибкових захворювань. За всі роки спостережень на ньому не відзначено моніліозу і клястероспоріозу. До полістигмозу сорт також стійкий, і ступінь ураження навіть у роки епіфітотій не перевищувала 2 балів.

Переваги сорту: великі красиві плоди з хорошими споживчими якостями, хороша зимостійкість на півдні Центрально-Чорноземної зони.

Недоліки сорту: не завжди регулярна врожайність.