Альо́нушка

Летній сорт виведений на Красноярській дослідній станції плодоводства Н. М. Тихоновим та А. С. Толмачовою від схрещування ранетки Лалетино з Папіровкою.

З 60-х років і до теперішнього часу сорт займає провідне положення у випуску садивного матеріалу в розсаднику станції. Найпоширеніший та найулюбленіший сорт садівників Сибіру. Включений до Державного реєстру по Красноярському краю, Читинській, Іркутській, Томській, Тюменській, Новосибірській, Кемеровській областях, Бурятії, Тиві, Хакасії. За якістю плодів, зимостійкістю, врожайністю це найкращий сорт зони лісостепу Красноярського краю.

Дерево — напівкарлик, швидкоросле, дає високий вихід саджанців у розсаднику. Вступивши рано в плодоношення, ріст сповільнює. Крона з пониклими гілками, середньої густоти, з сильною листковістю. Кора коричнева, з тіньового боку з оливковим відтінком. Плодоношення на простих і складних кільчатках, плодових прутиках, нерідко на приростах минулого року.

Пагони середньої товщини, прямі, округлі в перерізі, гнучкі, коричнево-бурі, опушені. Чечевички мало, дрібні; бруньки притиснуті, округлі, опушені.

Листя середнє, яйцевидне, коротко загострене, з ніжною нервацією, з пильчато-городчатим краєм, світло-зелене, з сизуватим відтінком, опушене, матове, на середньому опушеному черешку, з невеликими півмісячними прилистками.

Квітки великі, білі, ароматні, бутони рожеві. Пелюстки яйцевидні, рідко розташовані. Колонка пестиків середня, слабо опушена. Рильця розташовані врівень з пиляками.

Плід (рис.) дрібний, округлий, досить одномірний, звужується до чашечки, слабо ребристий, часто зі швом, іноді приплюснутий. Забарвлення при збиранні солом'яно-жовте з розмито-штриховим, рожево-червоним рум'янцем, що покриває весь плід, в зберіганні стає більш інтенсивним. Шкірка гладка, масляниста, з невеликим нальотом. Плодоніжка тонка, потовщується до основи, середньої довжини, іноді коротка, в дрібній іноді запливаючій воронці, без оржавлення; чашечка не опадає, закрита, в дрібному, бороздчастому блюдці. Підчашова трубка коротка, воронкоподібна. Осьова порожнина мала, з насінними камерами не сполучається.

М'якоть плоду біла, середньої щільності, крупнозерниста, соковита. Смак кисло-солодкий, з пряністю і сильним ароматом. Хімічний склад плодів: сухих речовин — 16,6%, цукрів — 10,7%, титрованих кислот — 0,7%, аскорбінової кислоти — 31,2 мг/100г (13,5-42), вітаміну Р — 196 мг/100г, дубильних речовин — 0,12%.

Сорт літній, збір 10-15 серпня. Лежкість плодів 1-1,5 місяця. У лежанні плоди загнивають, іноді розм'якшуються.

Плоди добре тримаються на дереві. Транспортабельність їх хороша. Плодів 1 сорту — до 76%.

Плоди використовують у свіжому вигляді, для приготування компотів, пюре, соків, варення.

Сорт самобезплідний. Найкращі запилювачі: Лада, Мана, Юність, Фонарик, Зарниця.

Початок плодоношення на 3-4 рік. Середній урожай за 13 років 79 ц/га, найбільший — 220. У сприятливих мікрозонах у садівників дає до 80 кг з дерева. Протягом 10 років плодоносить регулярно, потім періодично.

Зимостійкість сорту висока. Критичні зими 60, 80-х років сорт переніс без втрати крон (сума від'ємних середньодобових температур у 1969 р. — 2926ºС, мінімальна температура -41,8°С, наприкінці лютого на грунті -48,4°С). Відновлювальна здатність висока. Стійкість до посухи середня.

У роки сильних епіфітотій плоди в середньому ступені уражуються паршею, листя — сильно.

Переваги сорту: висока зимостійкість, скороплідність, висока врожайність, невеликий розмір дерева, універсальне призначення, раннє використання плодів, висока вітамінність.

Недоліки сорту: недостатня стійкість до парші в роки сильних епіфітотій, дрібні плоди, недостатня лежкість.