Горохова попелиця

Систематичне положення та тип збудника: Горохова попелиця (лат. Acyrthosiphon pisum) належить до ряду Напівтвердокрилі. Це один із найнебезпечніших шкідників зернобобових культур, що завдає значної шкоди посівам гороху, люцерни, конюшини та інших бобових трав протягом усього вегетаційного періоду.

Хвороби та уражувані культури: Окрім безпосередньої шкоди від живлення соками рослин, попелиця є головним переносчиком вірусних хвороб, зокрема вірусу мозаїки гороху. Уражені рослини відстають у рості, листя скручується, а квітки часто опадають, що призводить до значного зниження врожайності зерна.

Біологія та цикл розвитку: Впродовж вегетації розвивається у формі безкрилих та крилатих особин. Розмноження відбувається шляхом партеногенезу, що забезпечує надзвичайно швидке збільшення чисельності популяції. Зимують яйця на багаторічних бобових травах, звідки навесні відбувається міграція на молоді посіви гороху.

Умови розвитку та шкодочинність: Сприятливими умовами для розмноження є тепла погода та помірна вологість. Висока чисельність комах викликає масове пожовтіння верхівок стебел та деформацію бобів. На пошкоджених ділянках часто розвиваються сажкові гриби на «медвяній росі», яку виділяють комахи.

Заходи захисту та контролю:

• Просторова ізоляція посівів гороху від полів багаторічних бобових трав.
• Ранні строки сівби для мінімізації впливу шкідника на ранніх етапах розвитку.
• Використання інсектицидів згідно з економічним порогом шкодочинності.
• Залучення корисних ентомофагів, таких як хижі клопи та мухи-сирфіди.