Летюча сажка ячменю

Систематичне положення: збудником летючої сажки ячменю є базидіальний гриб Ustilago nuda (Jens.) Rostr., що належить до порядку Ustilaginales. Це вузькоспеціалізований паразит, який уражає ячмінь, викликаючи системне захворювання, що поширюється в тканинах рослини протягом усього її життя.

Хвороби та культури: Головним симптомом хвороби є перетворення колоса на чорну масу теліоспор (сажкову масу), яка дуже швидко розпилюється вітром. Поражені колоски стають помітними одразу після виходу колоса з піхви верхнього листка. Інфекція є внутрішньонасіннєвою, що робить її особливо небезпечною для посівного матеріалу.

Біологія та цикл розвитку: Гриб заражає ячмінь під час цвітіння. Теліоспори, що переносяться вітром, потрапляють на маточку, проростають і проникають у зародок зерна. Міцелій гриба зимує у зародку насінини в стані спокою. Після висіву такого насіння міцелій відновлює ріст і поширюється в точці росту рослини, згодом досягаючи колоса, де і формуються нові спори.

Умови розвитку та шкодочинність: Сприятливими умовами для інфікування є помірна температура (18–22°C) та висока вологість повітря в період цвітіння ячменю. Шкодочинність полягає у повній стерилізації уражених рослин. При високому відсотку зараженого насіння аграрії можуть втрачати значну частину врожаю, оскільки хвороба не піддається лікуванню під час вегетації.

Заходи захисту та контролю: Оскільки джерелом інфекції є внутрішня частина насінини, зовнішні контакти та поверхневі обробки часто бувають малоефективними. Основними методами контролю є:

• Використання насіння, вирощеного на ділянках, вільних від інфекції.
• Використання високоефективних системних протруйників, що проникають у зародок насіння.
• Термічне знезараження насіння гарячою водою (за застарілими, але дієвими методиками).
• Вирощування стійких до хвороби сортів ячменю.