Венгерка Пулковська

Зимовка, Покровка, Пулковська, Озима червона

Сорт народної селекції, походить із сіл Пулково, Антропшино, Покровка Ленінградської області. Введено до Держреєстру в 1959 р.

Дерево сильноросле (до 4-5 м висоти), з рідкою розкидистою широкоокруглою або мітлоподібною кроною. Гілки червонувато-коричневі, прутьєвидні, колінчасті, досить довгі, відходять під кутом 40-45°. Кора на штамбі сіро-коричнева, шорстка, матова. Однорічні пагони взимку коричневі, влітку червоно-коричневі. Листкова пластинка овальна або оберненояйцеподібна, тупо-загострена з дуговидним або округлим підставою, середньої величини (7 х 4,5 см), зеленого або світло-зеленого забарвлення, слабо увігнута вздовж центральної жилки або краю її слабо припідняті, тонка, глянцева, пухкої консистенції, знизу має слабке ворсисте опушення. Край листа середньо 1-2-городчастий. Черешок 1,5 см довжини, середній по товщині, слабо забарвлений антоціаном. Залізистих клітин 1-2, дрібні, сидячі, жовто-зелені. Прилистки тільки на ростових пагонах, дрібні, розсічені, блідо-зелені. Квітки середньовідкриті (тип 2). Віночок плоскої форми, до 25-30 мм в діаметрі. Пелюстки широкоовальні, білі, середньої величини (13 х 8 мм). Тичинок 28-35. Рильце маточки розташоване вище пиляків або на одному рівні з ними. Зав'язь маточки без опушення. Чашолисток дзвоникуватий, опушений. Квітконіжка 12-18 мм довжини, без опушення. Цвітіння і плодоношення сконцентроване на дворічній і багаторічній деревині (тип 2).

Плід овальний, нерівнобічний, масою 20-25 г (35 х 30 х 30 мм), темно-червоний, з темними підшкірними цятками і досить сильним восковим нальотом. Верхівка і основа овальні. Воронка середньої глибини. Брюшний шов розвинений середньо. М'якоть жовтувата, тонкозерниста, досить соковита, кислувато-солодка, задовільного смаку. Плодоніжка 12-18 мм довжини (рідше 20-22 мм). Кісточка овальна, середньокрупна, добре відділяється від м'якоті. Плід містить до 14,5% сухих речовин, 7,4-9,5% цукрів (моноцукри — 5%, сахароза — 2,5-3,3%), 1,1-1,9% кислот, 9,9-15,3 мг/100г аскорбінової кислоти. Плід вживають у свіжому вигляді і використовують для приготування варення, компотів, желе.

Цвіте в другій-третій декадах травня. Плоди дозрівають у вересні, не одночасно, але не обсипаються. Прищеплені рослини у пору плодоношення вступають на 3-4 рік після посадки в сад, а порослеві — на 6-7 рік. Довговічність до 20-25 років. Сорт самозапильний (від самозапилення зав'язує 10-20% плодів). За наявності запилювачів (Скороплід червоний, Венгерка Московська, Ленінградська синя та інші) дає вищі врожаї, ніж при самозапиленні. Урожайність 15-20 кг з дерева, регулярна.

Зимостійкість середня, у суворі зими дерева пошкоджуються до 3-4 балів. Попелиць пошкоджується слабо, дірчастою плямистістю до 2 балів. Після сирої весни хворіє «кишеньками». В умовах перезволоження плоди розтріскуються і уражаються плодової гниллю.

Сорт добре розмножується кореневими нащадками. Рослини краще ростуть і плодоносять на вологоємних, суглинкових, добре удобрених ґрунтах, погано переносять близьке стояння ґрунтових вод і важку глинисту підпочву.

Переваги сорту: середня зимостійкість, досить хороша адаптивність, самоплідність, гарна врожайність, великі плоди, неопадання плодів при дозріванні, легка відокремлюваність кісточки від м'якоті, порівняльна довговічність рослин, здатність розмножуватися кореневою порослю, відносна стійкість до хвороб і шкідників.

Недоліки сорту: не одночасне дозрівання плодів, невисока їх якість, підвищена вимога до ґрунту, розтріскування плодів у перезволожені роки.