Гедельфінген

Старовинний німецький сорт, який отримав широке поширення в європейських країнах. Назва походить від місця виникнення — села Гедельфінген розташованого неподалік м. Штутгарта. Цей сорт перебував у районуванні по Краснодарському краю з 1947 р., виклю­чений з незрозумілих причин у 2000 р.

Дерево сильноросле (у 10-річному віці 5 м, у дорослому досягає дуже великих розмірів) і довговічне, з широкопірамідальною, середньої густоти, сильно облиственою кроною. Штамб товстий, із шорсткою, сірувато-червонувато-коричневою корою. Скелетні гілки прямі, зі слаболускатою червонувато-коричневою корою і великими чечевичками. Однорічні пагони прямі, завтовшки 5 мм, черво­нуватий з нальотом попелястого кольору. Вегетативні бруньки на них конусоподібні, коричневі, що відхиляються на 15-20°. Листки великі, 155 х 60 мм, видовжено-овальні, по краях двояко-круп­нопильчасті, з товстим черешком завдовжки 40-43 мм, що несе біля основи листової пластинки по 1-2 червоно-бурі залізки. Квітки по 2-4 в одному суцвітті, 28-30 мм, з широкоовальними із виїмкою на верхівці пелюстками, квітконіжка 30-35 мм. Чашечка бокальчаста, 7 x 5 мм, тичинки 9-11 мм, маточка 10 мм, рильце маточки знаходиться вище пиляків. Квітконіжки 30-40 мм).

Плід 26 х 26 х 25 мм, масою 7,8 г, притуплено-сердцеподібний, темно-червоний, бордовий, майже чорний, з добре вираженою лінією черевного шва. Поздовж спинної сторони плоду яскраво виражена, вдав­лена борозна. М'якоть щільна, темно-червона, соковита, з гармонійним поєднанням у смаку кислоти і цукру; колір соку інтенсивний червоний. Плоди містять сухих речовин — 16,9%, цук­рів — 12,2%, вільних кислот — 0,6%, аскорбінової кислоти — 14,2 мг на 100 г сирої маси. Кісточка велика, 11 х 9 х 7 мм, яйцеподібна, світло-коричнева, масою 0,42 г, становить 5,5% від маси плоду, погано відділяється від м'якоті. Плодоніжка 37-45 мм, до плоду кріпиться міцно, відокремлення відбувається з виділенням соку.

При повній стиглості плодів сорт Гедельфінген придатний для меха­нізованого збору врожаю. Це дуже хороший десертний сорт, пло­ди добре переносять транспортування. З плодів отримують також дуже високоякісні компоти і продукти заморозки.

Рослини вступають у плодоношення на 5-6 рік після щеплення. За термінами дозрівання відноситься до групи середньопізніх сортів. Достигають плоди у другій половині червня і можуть до двох тижнів знаходи­тися на деревах, не втрачаючи, а покращуючи свої якості. Найкращими сортами-запилювачами можуть служити: Дрогана жовта, Жабуле, Червнева рання, Францис, Присадибна, Рамон Олива, Південнобережна. Сорт вважається потенційно дуже продуктив­ним. Так, у Криму за 11-17 років росту в саду продуктивність склала в середньому 85 кг плодів з дерева, в Краснодарському краї в середньому 26-45 кг за 8 років росту в саду віком 7-14 років.

Зимо­стійкість вегетативних органів у звичайні зими цілком задовіль­на: підмерзання при -27,4°С в умовах Краснодарського краю склало 1,5 бала, але квіткові бруньки при цьому загинули на 99% (при -24°С, відповідно, на 76,5%). Проявляє задовільну стійкість до грибних хвороб, у звичайні сезони вражається сла­бо, в роки епіфітотій може вражатися коккомікозом в середньому на 2,8 бала (макс. — 4), моніліозом — 2,0 бала (макс. — 3), клястероспоріозом — на 1,5 бала (макс. — 3).

Переваги: високоякісні плоди універсального вико­ристання, скороплідність і швидке нарощування врожаю.

Недоліки: в окремі роки може проявляти недостатню зи­мостійкість квіткових бруньок; з віком формує дуже об'ємну крону.