Лото́ва

Шатенморель, Морель Лотова, Лотовка, Англійська Морель, Тенева Мо-рель, Сенчеста Морелле, Grosse Lange Lothkirsche, Lutowka Pozna та ін.

Старовинний західноєвропейський сорт, у зв'язку з широким поширенням отримав багато синонімів. Точне походження невідоме. Л.П. Сіміренко повідомляє, що його вирощували в Голландії вже в XVI ст. В Росії районізований з 1947 р., проте широкого розповсюдження не отримав і зустрічається частіше в садах аматорів та колекціях науково-дослідних установ. До Державного реєстру включений по Північно-Західному регіону (Калінінградська область).

Дерево середньої величини, формує розкидисту і пониклу плоскоокруглу крону, середньої густоти та гарної облистяності. Скелетні гілки відходять від штамбу під кутом 50-75º, мають гладку темно-коричневу з сірим відтінком кору. Однорічні пагони з короткими міжвузлями, коричневі, з попелясто-сірим нальотом. Вегетативні та генеративні бруньки не великі. Листки середніх розмірів — 78 х 38 мм, вузькоовальні, темно-зелені, слабоблискучі, складені вздовж головної жилки; зазубренність країв листової пластинки дрібна, двоякопилчаста; залізисті придатки середнього розміру, округлі, темно-червоні, розташовуються по 1-2 на основі листової пластинки; черешок довжиною 24 мм і товщиною 2 мм. Квітки в середньому по 3 в одному суцвітті, середніх розмірів — 30-33 мм, блюдцеподібні, з широкоовальними, гофрованими, що заходять одна за одну, округлими пелюстками розміром 13 х 12 мм, з округлою основою і роздвоєною верхівкою. Тичинкова нитка довжиною 6-9 мм. Стовпчик маточки довжиною 9 мм, приймочка розташована нижче пиляків; квітоніжка 28-38 мм, зелена, з інтенсивним антоціановим засмагою. Тип плодоношення змішаний, переважно на однорічних та дворічних гілках, внаслідок чого крона схильна до оголення.

Плоди 19,5 х 17,2 х 17,1 мм, масою 3,5-4,0 г, округлосерцеподібні, темно-червоні, дещо стиснуті з боку черевного шва, воронка дрібна і широка. М'якоть темно-червона, волокниста, соковита, кислого задовільного смаку; сік червоний. Кісточка від середніх до великих розмірів 9,4 х 7,8 х 6,0 мм, масою 0,25-0,3 г, становить 5% від загальної маси плоду, яйцеподібна, з гострим спинним і широким, добре розвиненим черевним швами, зморшкувата біля основи, напіввідокремлювана. Плодоніжка 45-55 мм, відокремлюється із вологим відривом; при повному дозріванні плодів відокремлюється добре. Плоди її є чудовою сировиною для переробки на варення, соки, вино та ін.

Рослини починають цвісти і плодоносити на 4-5 рік після щеплення. Цвітіння відбувається в ранньо-середні строки, дозрівання пізніше. У середній смузі Росії плоди дозрівають у першій декаді — середині серпня, на кілька днів раніше вишні Любської. Достиглі плоди можуть довго перебувати на гілках не обсипаючись і покращуючи свої смакові якості. Продуктивність в південних областях хороша або висока, в Краснодарському краї до 15 кг з дерева у віці 8-10 років, а сума врожаю за 18 років плодоношення склала понад 260 кг плодів з дерева. Сорт самоплідний, формує від самозапилення 16-30% плодів, тому можливі односортові посадки, але кращі врожаї дає у спільних посадках із сортами Любська, Подбельський. У північних широтах (С.-Петербург) продуктивність повністю залежить від зимово-весняних погодних умов і може бути від одиничних плодів до 5-8 кг з дерева.

Зимостійкість в звичайні зими хороша, проте в суворі можуть значно підмерзати гілки та генеративні бруньки, що обмежує розповсюдження сорту у більш північні широти. Сорт недостатньо стійкий до грибкових хвороб: у роки, сприятливі для їх розвитку, значно уражується коккомікозом, в південних умовах — монілією та клястероспорозом. У середньому ступені може уражуватися вишневим слизистим пильщиком.

Лотова, як і Любська, схильна до утворення брунькових мутацій. За тривалий період культури у неї виявлено багато клонів, що розрізняються за морфологічними та господарськими ознаками: строки достигання, форма і розміри крони та ін. (Лото́ва плакуча, Лотова пізня, Лотова розкидиста). Це хороший промисловий сорт для регіонів з теплим кліматом і м'якими зимами.

Переваги: самоплідність, стриманий ріст рослин.

Недоліки: недостатня стійкість до низьких від'ємних температур та грибкових хвороб, надмірна кислотність і терпкість плодів.