Пам'ять Ворончихиної

Сорт виведений на Россошанській зональній дослідній станції садівництва від схрещування сортів Прима і Ефектна. Автори: А.Я. Ворончихіна, А.І. Сичов. У 2004 р. сорт включений до Державного реєстру селекційних досягнень, допущених до використання по Центрально-Чорноземному регіону.

Дерево середньоросле або сильноросле, до 4-5 м у дорослому стані, з округлою розкидистою кроною середньої густини, облиственість хороша. Кора на штамбі чорно-сіра, у більш молодих дерев сіра, середньо або сильно шорстка, шелушащаяся, поздовжня розтріскуваність штамба слабка або середня, скручування слабке або відсутнє. Чечевички опуклі, середні або довгі, подовжено-овальні, розташовані з середньою густиною. Пагони прямі, з довгими міжвузлями, спочатку зеленувато-коричневі, потім сіро-коричневі з сріблястим відтінком і поздовжньою розтріскуваністю, голі, чечевички виступають, овальні, дрібні, бурувато-сірі. Вегетативні бруньки великі, 4-5 мм, скоріше конусоподібні, ніж яйцеподібні, з загостреною верхівкою, що стирчать. Генеративні бруньки більші, 5-6 мм, подовжено-яйцеподібні, з більш округлою верхівкою, віддалені. Листкова пластинка видовжено-овальна або рідше овальна, з витягнутою, поступово загостреною верхівкою і дуговидним підставою, довжина 8-10 см, ширина 4-6 см на однорічних пагонах, зверху зелена, майже гладка, гола, слабо або середньо угнута по центральній жилці, матова, знизу світло сіро-зелена з кремово-рожевою центральною жилкою і рідкою ворсистою опушеністю по бічних жилках; зазубренність двоякозубчаста, середня по глибині, консистенція пластинки шкіряста. Черешок досить короткий, 15-20 мм, середньої товщини, зверху злегка опушений, знизу голий, зі слабким брудно-бурим антоціановим забарвленням. Залозок зазвичай 2, середніх або дрібних. Прилистки вузьколанцетні, 5-10 мм завдовжки, глибокозазубрені, зберігаються досить довго. У суцвітті зазвичай по 3 квітки, квітки середнього розміру, білі.

Плід середньою масою 5,3 г, висота плоду 18 мм, ширина 21 мм, товщина 20 мм, від плоскоокруглого до округлого, серцеподібне, середнє або досить сильно сплюснуте з боків, воронка широка, верхівка округла, основа маточки злегка втиснута. Забарвлення шкірки темно-вишневе, майже чорне, за інтенсивністю забарвлення сорт займає провідне місце. М'якоть темно-вишнева, майже чорна, з мережею дрібних жилок біля шкірки, досить щільна, сік темно-червоний. Смак кисло-солодкий, приємний, з дегустаційною оцінкою 4,0 бали. Біохімічний склад плодів: 15,4-20,6% сухих розчинних речовин; 10,6-15,1% цукрів; 1,5-1,6% титрованих кислот; 0,25-0,36% дубильних і фарбувальних речовин. Плодоніжка коротка, 25-35 мм завдовжки і 1-1,3 мм товщиною, до кісточки прикріплена неміцно, у повністю зрілих плодів відрив майже сухий, у недостиглих разом з плодоніжкою часто відділяється шматочок шкірки з м'якоттю. Кісточка середньою масою 0,35 г, що становить 6,6% від маси плоду, овальна, з округлою верхівкою і підставою у вигляді прямої лінії, часто трохи скошеним; забарвлення свіжої кісточки світло-коричневе з рожевинкою, від м'якоті відділяється погано. Технологічні якості плодів хороші: компоти в середньому оцінюються в 4,6 бали за зовнішній вигляд і 4,5 бали за смак.

Цвітіння проходить у дуже ранній термін, сорт самоплідний. Плоди дозрівають у рано-середній термін, на півдні Центрального Чорнозем'я в третій декаді червня. У плодоношення дерева, щеплені на антипку, входять на 3-4 рік після посадки в сад, швидкість нарощування врожайності помірна — середній урожай за перші 4 роки плодоношення склав 2,7 кг/дер., вище, ніж у контрольного сорту Жуковська (на цей час припав 1994 р. з украй несприятливою зимою). У період повного плодоношення середній урожай склав 15,2 кг/дер., в найбільш сприятливі роки отримували в середньому по 25-30 кг з дерева.

Зимостійкість дерева на півдні Центрального Чорнозем'я хороша, середня ступінь підмерзання дерева у украй несприятливу зиму 1993-1994 рр. склала 1,3 бали (у контрольного сорту Жуковська 1,7 бали). Стійкість квіткових бруньок висока, максимальний відсоток їх загибелі за останні десять років вивчення не перевищував 14,0%. Стійкість сорту Пам'ять Ворончихиної до коккомікозу нижче середньої, на рівні сортів Жуковська, Кентська і Гриот Остгеймський. Моніліозом уражається порівняно слабо, максимальна ступінь ураження не перевищувала 1,0 бали.

Переваги сорту: великі, інтенсивно забарвлені плоди.

Недоліки сорту: не завжди регулярна врожайність, мокрий відрив плоду.