Імрус

Зимовий імунний до парші (з геном Vf) сорт яблуні Всеросійського НДІ селекції плодових культур (Антонівка звичайна х OR18T13) з плодами зимового достигання. Сорт отримано від гібридизації у 1977 році. У елітні сіянці виділено в 1988 році. Автори сорту: Є. М. Седов, З. М. Серова, В. В. Жданов, Ю. І. Хабаров.

Сорт у 1989 році прийнято на Державне випробування, а в 1996 році включено до Держреєстру сортів, дозволених до використання у виробництві Центрального і Центрально-Чорноземного регіонів Росії. Районовано й у шести областях Білорусі. Сорт придатний для садів інтенсивного типу.

Дерева середньорослі. Крона округла, середньої густоти. Основні гілки відходять від стовбура під гострим кутом. Гілки криві, розташовані рідко, кінці гілок спрямовані вгору. Кора на штамбі та основних сучках шелушаща, зеленувата. Переважний тип плодових утворень — прості й складні кільчатки.

Пагони середньої товщини, колінчасті, гранчасті в перерізі, коричнево-бурі, опушені, з безліччю дрібних чечевичок. Бруньки притиснуті, дрібні, конічні, опушені. Листки середнього розміру, видовжені, яйцеподібної форми, довгозагострені, зі спірально скрученою верхівкою, зелені, зморшкуваті, блискучі, з ніжною нервацією. Край листка дрібнозубчастий, хвилястий. Черешок середньої довжини й товщини, опушений, з яскравим антоціановим забарвленням, що переходить на центральну жилку. Прилистки дрібні або відсутні.

Суцвіття щиткоподібні, складаються з 4-6 квіток; бутони рожево-білі; квітки плоскої форми, дрібні з рожевими округлої форми, слабо зімкнутими пелюстками; рильця на рівні тичинок. Квітконіжка коротка. Зрослі колонки маточок без опушення.

Плід (рис.) середнього розміру, сильно сплющений (цибулястий), слаборебристий. Шкірка гладка, без паршівості, масляниста. Основне забарвлення в момент знімної стиглості зеленувате, при споживанні — світло-жовте. Покровне забарвлення займає близько половини поверхні плоду у вигляді смуг, штрихів і розмитого рум'янцю бурувато-червоного кольору в момент знімання плодів і малинового кольору — в період споживання. Підшкірні точки численні, дрібні, добре помітні. Плодоніжка середньої довжини й товщини, слабозігнута, косопоставлена. Воронка середньої глибини, гостроконічна з добре помітною паршістю. Чашечка закрита. Блюдце середньої глибини, широке, злегка бороздчасте. Сердечко велике, цибулясте. Насінні камери дрібні, закриті. Підчашова трубка коротка, середньої ширини, коритна.Насіння середнього розміру, конічної форми, коричневе.

М'якоть плодів кремова, щільна, соковита, кислувато-солодка, з гармонійним поєднанням цукру й кислоти та приємним ароматом. Зовнішній вигляд плодів оцінюється на 4,3 бала, смак — на 4,3-4,4 бала. Хімічний склад плодів наступний: сума цукрів — 10,1%, титрованих кислот — 0,65%, вміст аскорбінової кислоти — 10,0 мг/100г, Р-активних речовин — 460 мг/100г, пектинових речовин — 15,2%.

Знімна стиглість настає в середині вересня. Споживчий період триває до кінця лютого.

Сорт досить скороплідний. Перше плодоношення власне сіянця в селекційному саду наступило в 1985 році на 8 рік життя сіянця. У 1982 рік, до вступу сіянця у пору плодоношення, він, як перспективний за морфологічними ознаками, був розмножений на інтеркалярному підщепі 3-3-72 і включений у первинне вивчення. Сорт почав плодоносити на 3 рік після посадки в сад, а на 4 рік було отримано урожай 90 ц/га, на 5 рік вже було отримано урожай 167 ц/га. Максимальний урожай по цьому сорту отримано в 1991 році — 226 ц/га (на восьмий рік після посадки однолітками). У контрольного сорту Антонівка звичайна середній урожай не перевищував 90 ц/га. Сорт цілком зимостійкий в умовах Орловської області.

Плоди й листя в умовах саду зовсім не уражалися паршею.

Переваги сорту: імунність (абсолютна стійкість до 1-5 рас) до парші плодів і листків, скороплідність, висока врожайність і лежкість плодів, а також високі товарні й споживчі якості плодів.

Недоліки сорту: тонка шкірка плодів.