Мінусинське червоне (Мінусинка)

Літній сорт виведений на Мінусинській дослідній станції садівництва та баштанництва від повторного (насичувального) схрещування гібридного сіянця першого покоління сибірської яблуні з великоплідним сортом (конкретно невідомо) у 1943 році. Автори — І. М. Леонов, В. А. Шевченко, В. І. Шевченко. Включений з 1979 року до Держреєстру селекційних досягнень, допущених до використання в Східно-Сибірському та Західно-Сибірському регіонах. Широко поширений у Красноярському краї, Хакасії, Тиві.

Дерево середньоросле, повільноростуче, висота 2,7-3,0 м. Крона середньої густоти, розкидиста. Гілки відходять від стовбура під кутом, близьким до прямого, прямі, розташовані рідко, кінці гілок спрямовані вгору. Кора на штамбі та основних сучках гладка, червонувато-бура. Переважний тип плодових утворень — прості та складні кільчатки, плодові прутики.

Пагони середньої довжини, прямі, зеленувато-коричневі, опушення слабке. Чечевички багато, дрібні. Бруньки притиснуті, середні, конічні, слабо опушені. Листки великі, яйцевидні, коротко загострені, світло-зелені, гладкі, блискучі, з ніжною нервацією. Пластинка листа увігнута. Черешок середньої довжини та товщини, неопушений. Прилистки відсутні або дуже дрібні.

Квітки середні, мелкочашевидні, рожеві, ароматні. Пелюстки овальні, чашолистки середні, колонка пестиків середня, опушення слабке, рильце вище тичинок.

Плід (рис.) одномірний, середня маса — 22 г, максимальна — 32 г, округлий, поверхня слаборебриста. Шкірка ніжна, гладка, блискуча, з нальотом. Забарвлення в момент знімної стиглості: основне — золотисто-жовте, покривне — по всьому плоду, розмите, цегляно-червоне. Забарвлення у стані споживчої стиглості: основне — золотисто-жовте, покривне — по всьому плоду, сильно виражене, розмите, бурувато-червоне. Підшкірних точок багато, добре помітні, середні, жовті. Плодоніжка довга, тонка, пряма. Воронка дрібна, гостроконічна, вузька, оржавленість слабка. Чашечка не опадає, закрита. Блюдце дрібне, вузьке, борозенчасте. Привабливість зовнішнього вигляду 4,5 бала. Сердечко середнє, цибулинкове. Камери відкриті, середні. Підчашова трубка коротка, вузька. Насіння середнє, округле, темно-коричневе.

М'якуш кремовий, середньої щільності, ніжний, маслянистий, дуже соковитий. Характер смаку: солодкий, із середнім ароматом, дегустаційна оцінка 4,3 бала. У плодах міститься: сухої речовини — 13,4%, аскорбінової кислоти — 15 мг/100г, вітаміну Р — 240 мг/100г, цукрів — 15%, титрованих кислот — 0,33%.

Сорт літнього строку достигання — друга половина серпня.

Плоди не обсипаються. Товарність і транспортабельність плодів середні. Термін споживання не більше трьох тижнів. Сорт універсального призначення, придатний для виробництва натуральних соків.

Сорт самобезплідний, найкращі запилювачі — Тубинське, Горноалтайське, Ранетка Єрмолаєва, Мінусинське десертне. Скороплідний, вступає у плодоношення на 3-4 рік після посадки (через 4-5 років з року росту привоя в розсаднику). Нерідко починає плодоносити на другий рік після посадки, окремі рослини зацвітають у розсаднику. Врожайність нарощує швидко. Плодоносить щорічно та рясно. Середня врожайність 10-річних дерев — 143 ц/га, або 21,1 кг/дерево, максимальна — 258 ц/га.

Способи розмноження — окулірування та щеплення живцем, підщепа-сіянці Ранетки пурпурової. Рекомендована схема посадки 5х3 м. Добре відгукується на внесення добрив і поливи. Крона формується вільноростуча, штамбова, з одним або двома ярусами основних скелетних гілок. У подальшому необхідно проводити вкорочення пагонів на дво-трирічну деревину для запобігання голенастості. Виділення материнських дерев для цілей розмноження обов'язково проводити у плодоносному саду з огляду на велику різноманітність за масою та смаковими якостями плодів, врожайністю.

Зимостійкість сорту висока (у 1980 році при температурі повітря -42,8°С загальний ступінь підмерзання не більше 0,4 бала, спостерігалося усохнення однолітніх пагонів). Посухостійкість і жаровитривалість високі. До парші середньостійкий (у роки епіфітотій ступінь ураження листя до 3 балів, плоди не уражаються). Квітки добре переносять легкі весняні заморозки.

Переваги сорту: висока зимостійкість, скороплідність, щорічне та рясне плодоношення, знімний період 25-30 днів без перестигання та обсипання плодів, високий вихід соку, за рахунок легкого відділення плодів продуктивність праці при збиранні підвищується вдвічі.

Недоліки сорту: до парші середньостійкий, у окремі роки плоди набувають гіркоти, обмеженість застосування для переробки (тільки виробництво соку).