Фомоз

Фомоз — це небезпечне грибкове захворювання, що спричиняється патогенними грибами роду Phoma spp. Це інфекція, яка вражає як вегетативні частини рослин, так і кореневу систему. Хвороба має широкий ареал поширення і здатна завдавати значної шкоди в умовах високої вологості, що робить її серйозною проблемою для промислового рослинництва.

Патоген є поліфагом, що вражає велику кількість сільськогосподарських рослин. Серед них: ріпак озимий, гірчиця індійська, цукровий та кормовий буряк, селера, арахіс, коноплі посівні та папая. Гриб має здатність тривалий час зберігатися у ґрунті на залишках врожаю, що створює постійне джерело інфекції на полях, де не дотримується сівозміна.

Типові ознаки ураження фомозом мають специфічний характер:

• Поява світло-сірих плям з темною облямівкою на листках та стеблах.
• Утворення дрібних чорних крапок — пікнід, у яких дозрівають спори гриба.
• Некротичні ураження прикореневої шийки, що призводять до витончення стебла.
• Пожовтіння, в'янення листя та передчасне відмирання всього організму рослини.

Розвиток фомозу інтенсивно відбувається за температури від +15°C до +25°C та при високій відносній вологості повітря. Поширенню спор сприяють дощі, краплі яких розбризкують інфекційний матеріал на здорові частини рослин. Також гриб легше проникає у тканини, які були пошкоджені шкідниками або через механічні травми під час догляду за посівами.

Економічна шкода від фомозу проявляється у значному зниженні якості продукції та валового збору. При сильному ураженні кореневої шийки рослини стають ламкими, що призводить до вилягання посівів перед збиранням. Крім того, інфіковане насіння має низьку енергію проростання, що змушує аграріїв витрачати додаткові ресурси на пересів або посилений захист.

Для ефективної боротьби з фомозом необхідно поєднувати агротехнічні та хімічні методи. Важливим є використання стійких сортів та гібридів, якісних протруйників насіння та своєчасне внесення фунгіцидів. Агрономічні заходи включають просторову ізоляцію полів, боротьбу з падалицею та бур'янами, а також якісну заробку пожнивних решток у ґрунт для запобігання накопиченню інфекції.