Тьома

Раннеосенний сорт виведений А.М. Лукашовим у м. Хабаровську від запилення в 1909 році квіток прибалтійського сорту Финляндська жовта пилком уссурійської груші. У 1917 р. гібриди вступили в пору плодоношення, з цієї сім'ї гібридних сіянців виділено 4 сорти — Тёма, Поля, Ольга і Ліда. Під назвою «лукашовки» ці сорти склали основу культурних груш на Далекому Сході. Районований у Західно-Сибірському та Далекосхідному регіонах.

Тёма — найбільш крупноплідний з них — зайняв провідне положення і нині розводиться в Приморському та Хабаровському краях, Єврейській автономній області, у південних районах Амурської та Сахалінської областей. У формі стланця розводиться також у північних районах Амурської області та Хабаровського краю, по трасі Байкало-Амурської магістралі до Комсомольська-на-Амурі, зустрічається також у колективних садах в нижньому плині Амура і Охотського узбережжя. За межами Далекого Сходу зростає в Забайкаллі, Східній та Західній Сибіру, Алтайському краї до Зауралля.

У плодово-розсадницьких господарствах і плодопитомникових садах у Приморському та Хабаровському краях «лукашовки», а серед них Тёма, займали до 50% і більше всіх плодових культур. Найбільші насадження зосереджені в Хабаровському та Приморському краях. Повсюдно, в колективних садах городян і присадибних садах сільських жителів, також переважають «лукашовки».

Дерево сильноросле, досягає великих розмірів. Крона округлопірамідальна, скелетні гілки відходять мутовками і під гострим кутом від стовбура. Кора стовбура та скелетних гілок бура, що лущиться.

Пагони прямі, добре розвинені, коричнево-зелені. Бруньки округлі, злегка відстовбурчені, плодові бруньки формуються на однорічних приростах у вигляді списа і простих кільчаток. Листки на однорічних пагонах яйцевидні, основа округла, вершина загострена, майже клиноподібна, пластинка слабозігнута. Зазубренність дрібнопилчаста. Верхня сторона листка темно-зелена, блискуча, нижня світло-зеленувата, слабоопушена на основній жилці. Черешок довгий, тонкий, з опушенням.

Квітки середні за величиною, білі, одноколірні, колонка пестиків при основі зрослася, розташована нижче тичинок коричневого кольору. Квітконоси довгі, середньої товщини, злегка опушені.

Плоди найбільші з «лукашовок». На молодих деревах середня маса плоду 150-200 г, у віці масового плодоношення 115-130 г, максимальна 350-400 г.

Плоди грушоподібної форми, злегка нерівнобокі. Основне забарвлення плоду світло-жовте, покривне зі сонячного боку у вигляді слабого розмитого рум'янцю. Підшкірні точки темні, численні. Плодоніжка довга (2-4 см), товста, злегка вигнута, поміщається в неглибокій, вузькій воронці, що утворюється нерівнобічними виступами. Чашечка дрібна, відкрита. Сердечко верхнє, різко окреслене. Насіннєві камери закриті. Насіння світло-коричневе, яйцеподібне.

М'якоть біла, соковита, з пухкою консистенцією, кислувато-солодка, злегка терпка, задовільного смаку.

Плоди містять загальних цукрів — 10,9%, титрованих кислот — 1,0%, дубильних речовин — 0,6%, пектинових речовин — 0,3%, аскорбінової кислоти — 19,5 мг/100г.

Дозрівають плоди в першій декаді вересня. Стиглі плоди легко осипаються, особливо в період мусонних дощів з бурхливими вітрами.

Плоди придатні для споживання після 3-5-денного вилежування, зберігаються до 20 днів, у сховищах зі штучним кліматом до двох місяців. Основне призначення плодів — споживання в свіжому вигляді, а також для приготування компотів, маринування, повидла, мочіння, плодового вина та соку. Товарність плодів до 90%, у тому числі першого гатунку до 50%.

Сорт самобезплідний, найкращі запилювачі — Ольга, Пальміра, Поля.

Дерева вступають у плодоношення на 3-4 рік після щеплення, масове плодоношення з 6-8 років. Урожайність щорічна і стійка, середня, в товарних садах з великими площами — 120 ц/га, максимальна — 260 ц/га. У плодово-ягідному розсаднику ім. Лукашова за 32 роки обліку (з 5 до 37 років) отримано сумарний урожай загальною складністю 2362 кг з дерева.

Зимостійкість і опікостійкість сорту високі в умовах підвищених місцерозташувань. На низьких безстокових рівнинах дерева нерідко підмерзають. Сорт стійкий до парші, але пошкоджується плодожеркою та огнівкою.

Переваги сорту: відносно висока зимостійкість і опікостійкість, відносно великі плоди, що користуються попитом на ринку, щорічна висока врожайність, відносна стійкість до перезволоження та нестачі вологи в ґрунті.

Недоліки сорту: посередні за смаком плоди з обмеженим терміном споживання у свіжому вигляді, слабке кріплення плодів під час їх збирання.

Сорт широко використовується в селекції на зимостійкість, урожайність і величину плодів, як на Далекому Сході, так і за його межами у нових північних зонах садівництва.