Волзька осіння

Пізньоосінній сорт селекції Самарського НДІ садівництва та лікарських рослин. Отриманий від запилення сорту Синя (Копилова) сумішшю пилку Бессемянка і еліти № 94 (Бере зимова Мічуріна Ч Бон Луїз).

Дерево в молодому віці з пірамідальною, потім овальною, середньої густоти кроною, з добре вираженим центральним провідником. Основний тип плодових утворень — кільчатки, розташовані на багаторічній деревині.

Пагони колінчасті, пряморослі, зеленувато-коричневі. Листкові бруньки маленькі, конічні, слабо відігнуті. Листя яйцеподібне з видовженим кінчиком, шкірясте. Листова пластинка з городчастим краєм, злегка зморшкувата, складена човником по центральній жилці. Черешок середньої довжини.

Плід грушоподібний або короткогрушоподібний, середньою масою 110 г, поверхня слабо горбиста. Основне забарвлення в період збору зеленувато-жовте, при дозріванні жовте. Підшкірні точки великі, зелені, розкидані по всьому плоду. З боку чашечки на плодах часто відзначається точкова іржавість. Плодоніжка середньої довжини, дугоподібно зігнута, з напливом. Воронка маленька, вузька, у частини плодів відсутня. Блюдце глибоке, борознисте. Сердечко ромбічне. Насіння яйцеподібне, з вузьким кінчиком.

М'якоть біла, соковита, солодка, напівмасляниста. Смак кисло-солодкий, 3,8-4,0 бала.

Дерево плодоносить з 6-7 років щорічно, помірно. Збір плодів проводиться в кінці вересня, вони придатні до споживання у жовтні-листопаді, зберігаються в умовах плодосховища до січня.

Цвітіння відзначається в середні терміни. У суворі зими відзначається пошкодження плодових утворень. Ступінь ураження паршею і плодовою гниллю нижче, ніж у сорту Бессемянка.