Борови́нка

Родосло́вна цього сорту не встановлена. Ясно одне, що він створений наро́дною селекцією. Це старовинний осінній руський сорт. За відомостями М. В. Ритова (1960), Боровинка отримала велику поши́реність не тільки в нас, але й у Західній Європі та Північній Америці, починаючи з кінця XVIII століття. У різних країнах їй присвоювали свої імена: Налива Харламовського, просто Харламовське, Харламовка, Боровицька, Герцогиня Ольденбурзька (названа в Америці), Бравинське (Бравина). Припускалося, що Боровинка або по-Московському — Боровина, означає борове яблуко, яке виросло в бору.

В даний час Боровинка широко розповсюджена не тільки в центральних областях, але й на півдні — у Краснодарському, Ставропольському краях і ряді республік Кавказу. Вона занесена до Державного реєстру для використання по наступних регіонах Росії — Північному, Північно-Західному, Центральному, Волго-Вятському, Північно-Кавказькому, Середньоволжському, Нижньоволжському, Уральському, Західно-Сибірському, Східно-Сибірському. Мало є таких сортів з дуже широким ареалом поширення. М. В. Ритов у 1862, зі слів Лодигіна давав в той час наступну характеристику: "…Дуже вірно говорять, що Боровинка належить до числа найзвичайніших сортів яблук середньої смуги Росії; що в Орловській і Тамбовській губерніях сорт цей не дуже шанується (ціниться), мабуть тому, що яблука ці ні у смаку, ні в міцності не можуть зрівнятися з Антонівкою і цінуються набагато дешевше її; крім споживання у свіжому вигляді вони нікуди не йдуть і в мочці не так хороші; збирачі (торговці), однак, не нехтують Боровинкою, як дешевим яблуком, яке завжди має хороший збут на місці. …. Правильніше визнати яблука Боровинки придатними тільки для невибагливого смаку".

Дерево має середню силу росту і середню величину, з округлою, досить рідкою кроною (з рідким розташуванням головних гілок). Молоді дерева нерідко мають віни́чну або вертикально-овальну, густообли́ствену крону. Основні гілки відходять від провідника під кутом 30-45º, зігнуті, злегка колінчасті, в молодому віці притискаються до провідника, гладкі, зелені, з темно-бурим відтінком на сонячній стороні. Плодоношення в молодому віці переважно на прутиках і коп’ях, пізніше — на часто розташованих, кінцевих, гіллястих кільчатках.

Пагони середньої величини та товщини, зігнуті, злегка колінчасті, темно-коричневого забарвлення з фіолетовим, а іноді із зеленуватим відтінком, слабо опушені з дрібними, округлими та видовженими чечевичками. Міжвузля досить довгі.

Листя зелені з темнуватим відтінком, досить великі, широкі, овальні з круглим підставою і досить коротким, різко вираженим кінчиком. Рельєф листя досить плоский, вони майже не складені по головній жилці та слабозігнуті. У різних місцях листової пластинки зустрічаються характерні вдавлення діаметром з горошину. Поверхня листа глянцева, з графітовим блиском. Краї листової пластини хвилясті, городчасто-зубчасті. Опушення слабке. Черешки довгі, тонкі, темно-малинового забарвлення. Лист розташований під прямим кутом до пагона.

Квітки середньої величини, суцвіття у вигляді зонтика, білі, зі слабким рожевим відтінком. Маточка порівняно коротка і середньої величини, зрослася в нижній половині її величини, сильно опушена тільки у розгалуженні, величина його дорівнює довжині пиляків.

Плід (рис.) середньої і вищесередньої величини, вирівняний, правильної форми, без помітних ребер, майже точений, з гладкою поверхнею. Основне забарвлення світло-зелене або жовте, з рожевим відтінком, покривне — крапчасто-смугастий рум’янець по рожевому (часто по основному) фону на значній або більшій частині плоду. На шкірці розрізняються численні, світлі, підшкірні точки. Восковий наліт слабкий, шкірка гладка, суха. Воронка глибока, досить широка. Плодоніжка довга, тонка, виступає з поглиблення, світло-зеленого кольору. Блюдце досить дрібне, широке, з невеликими складками, зазвичай із горбиками біля основи чашолистків. Чашечка велика, закрита. Підчашечна трубка — чашовидна, рідше конусоподібна, середньої ширини і глибини. Осьова порожнина слабо виражена або відсутня. Насіннєве гніздо досить велике, камери закриті. Насіння досить велике, широке, темно-коричневого забарвлення.

М’якоть при дозріванні жовтувата, соковита, трохи грубувата, кисло-солодкого смаку (із помітною перевагою кислоти). Хімічний склад плодів: сухої речовини — 15,3% (максимально 16,3%), сума цукрів — 9,9% (11,5%), титрованих кислот — 0,62% (0,87%) на сиру вагу, аскорбінової кислоти — 8,2 (15,3) мг/100г, відношення цукру до кислоти — 16,5 (24,5).

У середній зоні плоди осіннього, а на півдні — літнього терміну достигання. Яблука в Нижньому Поволжі дозрівають у середині серпня і важать 78-113 г.

Плоди транспортабельні, порівняно лежкі. Товарність плодів висока — 80-90%, у тому числі 12-14% плодів вищого сорту, 26-35% першого сорту.

Плоди споживаються, в основному, у свіжому вигляді, сорт столового призначення, придатний для сушіння та переробки на соки.

Дерева вступають у плодоношення на 5-6 рік і до 10 року дають досить високі врожаї (60-80 кг з дерева), а у віці 25-30 років по 150-200 кг. Сорт страждає різкою періодичністю плодоношення. Сорт відрізняється високою зимостійкістю; посухостійкість недостатня, при повітряній засусі та при недостатньому поливі плоди сильно осипаються. Сорт невибагливий і порівняно стійкий до хвороб.

Переваги сорту: дерева рано вступають у плодоношення, висока врожайність та пристосованість до різних екологічних умов, висока зимостійкість, тому сорт культивується по всіх регіонах країни від півночі до півдня, придатність плодів для споживання у свіжому вигляді та окремих видів переробки.

Недоліки сорту: посередній смак плодів, періодичність плодоношення, недостатня посухостійкість, яка супроводжується осипанням плодів.

Сорт Боровинка виявився цінною вихідною формою в селекції. З участю Боровинки створено 19 нових сортів, з яких на даний час включені до Держреєстру (районовані) наступні: Волзька красуня (Ренет Крюднера х Боровинка) селекції Татарського НІІСГ, Жигулівське (Боровинка х Вагнер) селекції Самарської дослідної станції садівництва, Зимове смугасте (Боровинка х Ренет Шампанський) селекції ВНДІ садівництва ім. І. В. Мічуріна, Пам’ять Жаворонкова (Боровинка х Уральське ребристе) селекції Південно-Уральського НДІ плодівництва і картоплярства, Подруга (Боровинка х Ранетка 3499) селекції Красноярської станції плодоводства.