Бережона (Бере жовта покращена, Бере жовта)

Цей осінній клон груші отримано в результаті штучного мутагенезу — обробки радіомутагенами живців сорту Бере жовта. Автори Л. О. Котов і А. С. Тихонова (наукові установи ГНУ ВНІІГіСПР та ГУ Свердловська селекційна станція садівництва). До Державного реєстру РФ по Волго-В'ятському регіону з 2002 року. Широко розповсюджений в областях Уралу і в Передгір'ї, як якісний урожайний сорт.

Дерева високої зимостійкості, середньорослі, з добре заповненою, округлою, міцною кроною. Гілки відходять від стовбура під досить широким кутом і ростуть похило вгору. Листопад густий. Кора на штамбі та основах скелетних гілок тріщинувата, сіра. Переважний тип плодових утворень — прості та складні кільчатки, коп'єчка, рідше — короткі плодові прутики.

Пагони середньої товщини, прямі або злегка дугоподібні, в перерізі округлі, бурі (червоно-коричневі), без опушення, із середньою довжиною міжвузлів. Чечевички мало, вони середньої величини, сіруваті. Бруньки відігнуті, гладкі, округлі, середньої величини. Листки середньої величини, яйцеподібні та широкояйцеподібні форми, з округлою основою і загостреною, злегка видовженою верхівкою, тонкі, світло-зелені, плоскі, гладкі, матові, з досить грубою нервацією, опушення відсутнє. Зазубренність краю листа дрібнопилчаста, загострена, край цільний, рівний. Черешок середньої довжини, тонкий, неопушений. Суцвіття за кількістю квіток велике. Квітки дрібні, білі.

Плід середньої величини, масою 90-120 г, одномірний, яйцеподібної правильної форми, вирівняні за величиною і формою. Поверхня плоду рівна, неребриста, гладка, шкірка суха, ніжна. Основне забарвлення світло-жовте, чисте, покривна відсутня. Підшкірні цятки дрібні, слабопомітні, без оржавленості. Плодоніжка середньої довжини і товщини. Чашечка невелика, вузька, чашолисток відкритий, підчашечна трубка дуже коротка, зазвичай чашковидна.

М'якоть кремова, середньої щільності, дуже соковита, ніжна, близька до маслянистого типу, без кам'янистих клітин, повного, дуже доброго або відмінного кисло-солодкого смаку, з багатою смаковою гамою, приємним ароматом. Серцевина невелика, насіннєві камери дуже тонкі і ніжні, при споживанні плоду непомітні. Зовнішній вигляд привабливий. Дегустаційна оцінка смаку відмінна.

У плодах міститься 14,0% сухих розчинних речовин, 0,72% титрованих кислот, 11,2% цукрів (цукро-кислотний коефіцієнт 15,6), аскорбінової кислоти — 9,3 мг/100г м'якоті, катехінів (вітамін Р) — 362,9 мг/100г м'якоті. Не слід забувати, що сорти, похідні від дикої уссурійської груші, багаті арбутином.

Насіння в плоді середня кількість, вони великі, яйцеподібні, темно-коричневі.

Цвітіння раннє. Квітки стійкі до заморозків. Знімна зрілість плодів настає наприкінці вересня — початку жовтня (пізньостиглі). За термінами споживання це осінній сорт, у теплому приміщенні плоди швидко досягають споживчої стиглості, в прохолодному — уповільнено, споживаються в свіжому вигляді 2-2,5 місяці.

Вік початку плодоношення середній, дерева довговічні. Сорт самобезплідний, добре запилюється більшістю інших сортів.

Сорт високоурожайний, як і більшість уральських сортів груші. Плодоношення регулярне, плоди не осипаються. Транспортабельність свіжих плодів середня, товарність середня або вище середньої. Максимальна лежкість плодів 75 днів, хоча при обережному зборі плодів відзначена збереженість протягом 130 днів (у звичайному сховищі, без штучного охолодження). За господарським використанням плоди десертного і столового призначення, придатні також для різних видів технічної переробки.

Сорт прекрасно переносить суворі зими Середнього Уралу, квітки стійкі до весняних заморозків. Посухостійкість середня, жаростійкість знижена. Хворобами не уражається. Пошкодження шкідниками не відзначалося.

Переваги сорту: один з найкращих осінніх сортів груші для всієї північної зони РФ.