Нальчицька Костичка (Нальчицька осіння)

Позднолітній сорт селекції СКНІІГПС від гібридизації Бере Арданпон з Любимицею Клаппа. Автори сорту: П. П. Костик, А. І. Терещенкова. Районований у Північно-Кавказькому регіоні. Розповсюджений у зоні Північного Кавказу: Кабардино-Балкарії, Дагестані, Аланії, Чечні.

Дерева середньої сили росту. У молодому віці крона пірамідальна, з віком оберненопірамідальна, середньої густоти, добре облиствені. Кора на штамбі сіра, шелушащася. Скелетні гілки зеленувато-сірі і розташовані похило-вертикально. Тип плодоношення змішаний. Плодоносить на кільчатках, плодовитих прутиках і коп'єцях, розташованих на дворічній, а також на три-чотирирічній деревині.

Пагони червонувато-бурого кольору, прямі, нижче середньої довжини, округлі, без опушення, довжина міжвузлів відносно коротка. Чечевички дрібні, рідкісні, розташовані на рівні поверхні. Бруньки коричневі, злегка відхилені від пагона, конусоподібні.

Листя зелене, видовжене (іноді овальне), із загостреною основою і дрібнопилчастою зазубренністю країв, з гладкою поверхнею. Пластинка листа злегка увігнута, жорстка, без опушення, матова. Розташоване листя відносно стебла під кутом, близьким до прямого на довгому черешку, з невеликими ланцетоподібними прилистками.

Квітки досить великі; мають білий чашоподібний віночок з довгою неопушеною колонкою пестиків, рильце яких розташоване врівень з пиляками.

Плоди вище середньої величини, відносно одномірні, грушоподібно-овальної форми, слаборебристі. Поверхня гладка. Шкірка тонка, гладка, суха, при зберіганні злегка масляниста. Забарвлення в момент знімної стиглості світло-зелене зі слабо розмитим рум'янцем, у процесі лежкості плоди стають зеленувато-жовтими з пурпуровим рум’янцем на меншій частині плоду. Підшкірних точок мало, дрібні, зеленувато-сірі, слабопомітні. Окремі плоди мають оржавленість у вигляді невеликих штрихів. Плодоніжка середня за довжиною і товщиною, злегка зігнута, воронка відсутня. Блюдце дрібне, середнє, злегка ребристе. Осьова порожнина відсутня. Сердечко середнє, еліптичне. Насіння багато, середньої величини, коричневого кольору.

М’якоть плоду жовтувато-біла, соковита, ніжна, напівмасляниста, гарного (4,3 бала) кислувато-солодкого смаку. Оцінка зовнішнього вигляду 4,5 бала.

Плоди містять цукрів — 10,4%, титрованих кислот — 0,28%, аскорбінової кислоти — 2,4 мг/100г.

Знімна стиглість плодів настає 17-20 серпня, споживча з 22 серпня по 15 листопада. Вегетація закінчується в кінці жовтня — початку листопада. Опадання плодів слабке. Транспортабельність і товарність свіжих плодів середня. Сорт десертний, перспективний у переробці плодів на сік.

Сорт частково самоплідний. Найкращі запилювачі: Вільямс, Любимиця Клаппа.

Дерева починають плодоносити на сильнорослому підщепі на 6 рік, і на айві «А» — на четвертий. У Кабардино-Балкарській республіці у віці 13-20 років середня врожайність склала 370 ц/га на підщепі дика кавказька груша. У Дагестані на підщепі айви R3 врожайність 413 ц/га (М. М. Мурсалов та ін., 1999 р.). Плодоношення регулярне.

До екстремальних умов середовища середньостійкий. Зимостійкий, посухостійкість середня. Сорт середньостійкий до хвороб, але уражується шкідниками. Ураженість паршею в роки епіфітотій склала 1,3 бала.

Переваги сорту: хороша екологічна пристосованість, скороплідність, висока врожайність, гарні смакові якості плодів.

Недоліки сорту: дрібніння плодів при перевантаженні дерев урожаєм.