Россошанська красива

Пізньолітній сорт селекції Россошанської зональної дослідної станції садівництва, отриманий від схрещування Тонковетки млиївської з Любимицею Клаппа Г. Д. Непорочним і А. М. Ульянищевою. Районовано в Центрально-Чорноземному, Північно-Кавказькому та Нижньоволзькому регіонах. Поширений у південних областях Центрального Чорнозем'я, переважно закладки 1980-1990 рр.

Дерева сильнорослі, в молодому віці вузькопірамідальні, у плодоносячому — широкопірамідальні. Крона середньої густоти, оскільки побегоутворюваність слабка. Кора стовбура темно-сіра, скелетних гілок червонувато-коричнева, розташування їх вертикальне. Плодоношення змішане — на кільчатках, коп'ях, прутиках, на кінцях приростів минулого року.

Пагони червонувато-коричневі, прямі, довгі. Бруньки видовжені, загострені, луски коричневі. Листки направлені вгору, середньої величини, зелені, блискучі.

Суцвіття — зонтикоподібна кисть, кількість квіток велика. Бутони рожево-білі, квітки білі, блюдцевидно-чашовидні, середньої величини, рильця маточок на рівні пиляків.

Плід середньої величини, масою 115-120 г, видовжено-грушоподібний, вирівняний. Поверхня гладка. Шкірка тонка. Основне забарвлення білувато-жовте, з зеленими підшкірними цятками, покривне на більшій частині плоду темно-червоне, розмите, інтенсивне. Плодоніжка середня або довга з м'ясистим напливом біля основи. Блюдце дрібне, складчасте. Чашечка відкрита. Насіння видовжене, середньої величини, коричневе.

М'якоть плоду жовтувата, соковита, ніжна, кислувато-солодка. Зовнішній вигляд плоду дуже привабливий (4,6 бала), смак хороший (4,0 бала). Хімічний склад плодів: вміст сухих речовин — 12,4%, суми цукрів — 9,40%, титрованої кислоти — 0,17%.

На півдні ЦЧЗ знімна стиглість плодів настає в середині серпня, період споживчої стиглості триває протягом місяця.

Плоди міцно утримуються на дереві до достигання. Транспортабельність плодів і товарність їх високі. Сорт універсального використання. Дає компоти чудової якості, оцінені 4,5 балами.

Плодоносити починає на 6-7 рік від окулірування в розсаднику. Сорт частково самоплідний, цим, мабуть, пояснюється його висока врожайність: 70-80 кг з дерева або 250 ц/га в середньому за 14 років спостережень. Найбільший урожай зареєстровано 1000 ц/га.

Зимостійкість дерева на півдні Центрального Чорнозем'я висока. Слабке підмерзання силою 1-1,3 бала при -32...34°С відбулося в зими 1976, 1980 рр. Значного підмерзання не спостерігалося також на півночі Воронезької та в Орловській областях. Посухостійкість середня, що виражається у дрібнішанні плодів у роки недостатнього зволоження. Весняні заморозки в період закінчення цвітіння в 1999 р. до -6°С (2-7 травня), в 2000 р. до -2°С (з 2 по 20 травня) пошкодили квітки на 100%, урожаю не було. До хвороб сорт стійкий. В умовах півдня Воронезької області паршею не уражується. В Орловській області уражується в середньому ступені. В епіфітотійні роки спостерігається захворювання септоріозом.

Переваги сорту: висока врожайність, універсальність використання плодів.